РОКИТНЯНСЬКИЙ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ №3
Вітаємо на сайті нашого закладу! //сніжинки //сніжинки
Меню сайту
Категорії розділу
Новини ЗОШ №3 [108]
Новий закон «Про освіту»: ключові новели [1]
Замовлення підручників для 5-го класу [2]
ЗНО
Прозорість
Атестація вчителів
Предметні тижні
Головна » 2019 » Січень » 22 » Герой України Ігор Зінич
08:27
Герой України Ігор Зінич

У п'ятницю 18 січня відбувся урок мужності для учнів 2-4 класів Рокитнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, присвячений Дню пам'яті воїнів-"Кіборгів", захисників Донецького аеропорту та вшанування нашого земляка-Героя України Ігора Зінича.

Герой України медик-кіборг Ігор Зінич був справжнім героєм, медиком від Бога. Спогади бойових побратимів.

Під постійними обстрілами у суцільній темряві, хаосі Ігор Зінич героїчно виконував свою роботу — рятував людей...

Медичний брат госпітального відділення. 80-ї окремої аеромобільної бригади молодший сержант Ігор Зінич чотири рази відмовлявся від ротації з донецького аеропорту. За розповідями товаришів, лише в період з 16 по 19 січня він надав кваліфіковану медичну допомогу та фактично врятував не менше п’яти десятків своїх побратимів. Ігор боровся за життя кожного з товаришів, перебуваючи в небезпеці для власного життя під шквальним вогнем і постійними обстрілами. І залишався в «донецькому аеропорту фактично до останніх днів оборони «українського Сталінграда». На жаль, внаслідок другого підриву термінала ДАП Ігор Зінич одержав смертельні травми.

У частині, де він служив, а зараз це 122-й батальйон 81-ї окремої аеромобільної бригади, його вважають справжнім героєм України. Про цього мужнього воїна нам розказали ті, хто з ним служив і обороняли «донецьку фортецю», люди, якими пишається країна і народ, — безпосередні свідки його честі й доблесті, наші всенародні герої — «кіборги».

 

Командир взводу окремого аеромобільного батальйону лейтенант Андрій Ліснічук:

— Наш дорогий товариш Ігор Зінич недарма отримав свій позивний «Псих». В надскладних ситуаціях, коли було дуже моторошно, під час запеклих боїв та обстрілів він завжди був веселим та жартував. Це інколи навіть дивувало, але підбадьорювало всіх захисників аеропорту. А щодо професійних навичок «Психа» — важко повірити, що фельдшер за спеціальністю в таких умовах міг робити навіть складні, в плані лікарської майстерності, операції. А все ж таки на тому, якщо можна так сказати, операційному столі, де зазвичай ми їли, — він, справді, творив дива. В нього був талант від Бога.

9 січня під час однієї з атак бойовиків було важко поранено десантника Ігоря Римара. Від вибуху РПГ йому розтрощило щелепу й гортань, відірвало ліву руку... В багатьох із нас був шок від побаченого. А Ігор Зінич не розгубився, почав надавати йому першу медичну допомогу й робити все для нормалізації його стану. Саме завдяки «Психу» його тезка Ігор Римар ще зміг трохи протриматися на білому світі.

Ігор Зінич не втрачав свого настрою та позитиву до останніх днів. Навіть незважаючи на поранення, він все одно надавав медичну допомогу й водночас всіляко підбадьорював хлопців. Також пригадую момент, коли він фактично взяв на себе командування обороною аеропорту, адже знаходився там найдовше за інших і добре знав обстановку. Безумовно, він гідний звання Героя України!

Командир відділення молодший сержант Роман Калинюк:

— Я був одним із тих, кого під час оборони аеропорту врятував Ігор! Я отримав поранення 15 січня. На той момент я тримав оборону на першому посту, з кулемета прикривав основний прохід до термінала, куди власне під’їжджали наші «коробочки» з десантом, боєкомплектом, продовольством, і звідки проходила ротація й вивозили поранених. Кумулятивний снаряд з РПГ-7 пробив колону, за якою я знаходився. Мене вмить привалило осколками, а потім ще й детонував сам постріл. Як зараз пам’ятаю, що хлопці, які були поруч, вигукнули: «Ще один 200-й!» А я кричу: «Я живий, я не „двохсотий!“ Хлопці, витягуйте мене звідси!» Прибігли товариші з моєї 9-ї роти та відволокли вглиб термінала. Одразу підбіг Ігор, на ходу розрізав увесь мій одяг та оглянув рани. На лівій нозі було найскладніше поранення: м’які тканини були розірвані майже до кістки. Він швидко надав мені необхідну медичну допомогу й пізніше доглядав мене, наче малу дитину. За день підходив щонайменше разів із десять, оглядав рани.

Евакуювати поранених при постійних атаках ворога не було змоги. Ігор Зінич, хвилюючись за нас, не знаходив собі місця, постійно сварився й вимагав нашої евакуації. На четвертий день, коли я починав втрачати свідомість і готувався «на небо», Ігор злісно наказав покласти мене у проході до термінала. Зрештою, з 19 на 20 січня мене та багатьох інших поранених евакуювали. Це був крайній борт. Якби не його наполегливість, я б, напевне, там і залишився. Він врятував мені життя, як і багатьом іншим хлопцям...

Одного дня в нас було 18 поранених. Але він кожному приділяв час. Ніхто з них тоді не став «двохсотим». Я вважаю, що він — герой, саме тому я й розповідаю про нього. До цього я ніяких інтерв’ю нікому не давав! Це людина з великої літери, яка заслуговує на найвищу нагороду.

Командир відділення молодший сержант Віталій Пясецький:

— Перед заїздом в аеропорт нас вишикував командир батальйону і сказав: «Хлопці, вам дуже пощастило, принаймні в тому, що в терміналі є Ігор Зінич. Ті, кому він надає першу медичну допомогу, як правило, залишаються живими. Лікарі, які приймають евакуйованих з аеропорту, захоплюються його роботою».

Під постійними обстрілами у суцільній темряві, хаосі Ігор героїчно виконував свою роботу — рятував людей. 17 січня його й самого поранило під час обстрілу. Та він себе «трьохсотим» не вважав, сам перебинтував собі голову й надалі допомагав хлопцям.

Ігор Зінич врятував життя моєму другові Феді Мецюрі. Товаришу згодом вирізали частину печінки й легень. Але та перша медична допомога, яку надав Ігор, була найголовнішим етапом спасіння побратима.

19 січня мене евакуювали з легкими осколковими пораненнями обличчя й ноги. Того дня мав виїхати й Ігор Зінич та він залишився в терміналі й виконав свій обов’язок до кінця.

Як розповідали згодом товариші, після другого підриву термінала Ігор отримав серйозні травми хребта. З-під завалу його витягнули, та йому було страшенно боляче навіть сидіти. Так загинула людина, якою захоплювалися всі мої товариші.

І́гор Ві́кторович Зі́нич — молодший сержант медичної служби Збройних Сил України, Герой України.

Закінчив Рокитнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, Білоцерківський медичний коледж 2009 року. Після строкової служби повернувся працювати в Рокитнянську районну лікарню.

Доброволець, медичний брат госпітального відділення, 3-й батальйон, 80 окрема аеромобільна бригада.

Від 17 грудня 2014-го — на території Донецького аеропорту. Протягом останніх днів боїв перед підривом проросійськими силами нового терміналу Донецького аеропорту, Зінич рятував життя поранених за таких умов, коли бійців неможливо було вивезти під обстрілами, був і сам поранений.

Російсько-колабораціоністичні сили не давали відвозити ні мертвих ні поранених. Старшому солдату Ігорю Римару від пострілу з РПГ відірвало руку та вирвало нижню щелепу; «Псих» вставив йому трубку та з помічниками дві доби боровся за нього — на морозі, у кіптяві, під час бою. Домовилися з росіянами про тимчасове перемир'я — аби пораненого в лікарню довезти. У госпіталі Ігор Римар помер через 10 днів — військовика ввели в кому та не змогли вивести.

20 січня 2015-го Ігор Зінич загинув під завалами в новому терміналі.

Пошуками Ігоря займався брат, сестра та друзі, 16 лютого 2015-го вдалося вивезти його тіло. Похований в Рокитному 19 лютого 2015-го.

Категорія: Новини ЗОШ №3 | Переглядів: 92 | Додав: school | Рейтинг: 0.0/0
Пошук
Гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія
Збережи життя
Національна дитяча гаряча лінія
Вхід на сайт
Для учнів
Корисні посилання
Календар
«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Друзі сайту
Національна гаряча